Чтение онлайн

А мжичка все сіялася й сіялася, роблячись щораз густішою і пронизливішою, аж раптом не витримала і пролилася таким рясним і теплим дощем, ніби це була якась незаймана весна десь на окраї Божого саду.

Я стояв босяка посеред калюжі, задерши голову до низького неба (краплі барабанили по шкірі, струменіли тілом, стікали вділ), — і, щиро кажучи, нічого більше не потребував, адже це й було те, чого я так жадав — щедра, прозора і чиста вода.

Aszhadu an la ilaaha il Allah [36]

#13: Останні необстежені двері (з двома табличками, англійською «No way out» і російською «Выхода нет») вели до операційної пологового відділення.

Meowthлежала, до половини запнута простирадлами, відгороджена від власного лона стерильною заслоною. Дивлячись на її обличчя, я думав, що в жодної жінки, яку мені доводилося бачити зблизька, не проступав так чітко крізь візерунок знайомих рис майбутній череп. Сама смерть, здавалося, лежала переді мною, щоб от-от розродитися новим життям.

[…]

Коли пологи вже практично закінчились, але я все ще тримав Meowthза руку, зі мною трапилося щось таке, чого не бувало ніколи: я видихнув увесь запас легенів у рятівну подушку і мало не випустив на долівку струмінь гальмівної рідини, та мене відволікла медсестра, скептично й дещо осудливо запитавши:

— Не хочете подивитися на сина?

Я підійшов.

Маленький Окрю виглядав уповні симпатично, без жодних відразливих рис новонародженого, був спокійний і навіть дивився, здавалося, цілком осмислено, немов уже відбув більшість необхідних ініціацій. З животика йому стирчав шматок чорної пуповини.

— А це будете пізніше відрізати? — запитав я.

— Це, — повчально мовила сестра, — відпаде саме, пройшовши попередньо всі природні стадії відмирання. Вони зображені у нас на схемах (див. малюнки 1–5, стор. 103–125) [37] .